Ему хотелось знать всё: почему люди зевают, как ходят по льду во Фландрии, как выполнить квадратуру круга, что заставляет закрываться клапан аорты, как человеческий глаз обрабатывает свет и как это сказывается на восприятии перспективы в живописи. Он напоминал, себе, что нужно выяснить как устроены плацента телёнка, челюсть крокодила, язык дятла, лицевые мышцы человека, откуда Луна берет свет и какие края у теней.
Можливо, ми надто зациклилися на дрібній чи й геть неважливій деталі. Назвімо це "ефектом Леонардо". Він був такий спостережливий, що навіть дрібні аномалії в його роботах — скажімо, нерівномірно розширені зіниці — змушують нас розмірковувати (можливо, занадто) про те, що він думав чи помічав. І це добре. Знайомство з художником надихає глядачів помічати дрібні деталі (скажімо, чому зіниці розширюються) й чудуватися ними. Натхненні його прагненням виловити всі деталі, аж до найменших, ми намагаємося повторити його трюк.
... желание удивляться миру, который окружает нас каждый день, способно обогатить каждое мгновение нашей жизни.
Видения, которые не воплощаются в жизнь, это галлюцинации.
«Кто может идти к источнику, не должен идти к кувшину»
... he never finished any of the works he began because, so sublime was his idea of art, he saw faults even in the things that to others seemed miracles.
His notebooks have been rightly called „the most astonishing testament to the powers of human observation and imagination ever set down on paper“.
„He was a man of outstanding beauty and infinite grace,“ Vasari said of him. „He was striking and handsome, and his great presence brought comfort to the most troubled soul.“
Skill without imagination is barren.
Man is a machine, a bird is a machine, the whole universe is a machine...