Трагедия всегда работает примерно по одной схеме. Сразу пробивает брешь во всех оборонительных редутах, открывая дорогу иным несчастьям.
Почему-то люди считают, что занятие любовью – самая интимная в мире вещь. На самом деле они ошибаются.
Ти розмовляєш із нею. Ваша розмова триває кілька годин поспіль. Вона дивиться на тебе так, немовби ти - єдина людина, що існує для неї в усьому світі. Ви залишаєте клуб і вирушаєте до більш спокійного місця. Ти цілуєш її. Вона відповідає на твій поцілунок. Ви починаєте пестити одне одного. Ви займаєтеся цим усю ніч, допоки у вас уже не лишається сил та бажань. Ти тримаєш її у своїх обіймах. Ви знову починаєте розмовляти. Тобі подобається її сміх. Тобі подобається її обличчя. Тобі взагалі подобається в ній геть усе.
Так не заведено говорити, але це просто надзвичайно - відчувати зброю в своїй руці. У фільмах, коли пересічний людині вперше пропонують узяти до рук пістолет, вона завжди з огидою відштовхує його від себе, нахнюплюється й каже: "Заберіть від мене цю штуку!". Але насправді, коли ти тримаєш зброю, відчуваєш її вагу й те, як приємно вона холодить шкіру, як твоя рука стискає руків'я, а вказівний палець легко лягає на курок, то почуваєшся не просто добре, а так, ніби робиш щось цілком правильне й навіть природне.
В жизни встречается не так много людей, которым можно доверять безоглядно.
Чем ниже самооценка, тем чаще и легче девушки вступают в неразборчивые половые связи. У мужчин, похоже, все обстоит иначе. А если даже и так, то они лучше это скрывают.
Он не очень эмоциональный. К нему не так просто войти в доверие, заставить себя полюбить.
Природа всегда берет верх над воспитанием.
... Если ты переполнен доверху, то из тебя однажды всё выплеснется наружу, и достаётся при этом совершенно невинному существу.
Взаимность в любви,..- это исключение, ведь чаще всего любит лишь один, а другой занят тем, чтобы убежать от любви так далеко, куда унесут ноги.